Удома дбайливо книжки поскладав:
"Вернусь - буде час для науки..."
І вперше в житті неуміло узяв
Холодну гвинтівку у руки.

У матері сліз не було на виду:
Дістала вовняну хустину
І ніжно закутала шию худу:
"Щоб не застудивсь, часом, сину..."

Бруківкою рідного міста ступав
(Тричвертімільйонного міста!),
В загоні ні разу ніхто не спитав:
"Чому ж нас іде тільки триста?"

А там, за Дніпром - рівнина-рівнина...
А снігу ж... Ой, понамітало!
І суне зажерлива, мов сарана,
Ворожа московська навала.

Ні шанців, ні пагорбів для прикриття...
А їх же - по двадцять на брата!
Ой, дорого мусіли кожне життя,
Життя українське продати!..

Як леви боролись! Завзяття в серцях...
Чому ж їм набоїв забракло?!
"В багнети!" - і поле крутянське в снігах
Червоною кров"ю набрякло.

Чорнів-червонів потолочений сніг,
День славу писав Україні:
Боролись, аж поки останнім поліг
Юнак у вовняній хустині...

Крути...Крути...Вас не забути!
Слава Героям Крут,які вставши на захист України не побоялись віддати єдиного-свого життя та полягти за волю своєї Батьківщини!